Олександр Кузьмич ОСИПОВ (22.08.1920—04.10.2004) народився в невеличкому містечку Тюкалінську Омської області, яке виникло в середині 18 століття на місці поштової станції на шляху Сибірського тракту. Місцевість ця на сході Ішимської рівнини, де проходить річка Тюкалка, до обласного центру 124 км, населення — близько півдесятка тисяч мешканців, клімат — різко континентальний з холодною, сонячною і сніжною зимою та спекотним і сухим літом.

Батько, Кузьма Олександрович, мав фах юриста. Мати, Марія Олександрівна, була домогосподаркою. В родині зростали, крім Олександра, його сестра Олена (1922—1997), у майбутньому бібліотекар, та брат Юрій (1924—1993), що пішов шляхами батька та став адвокатом.

У 1924 р. Осипови переїхали до Тюмені, де діти здобули середню освіту, а 1938 р. опинилися у Свердловську, куди голову родини призначили працювати до Колегії адвокатів. Саме того ж року Олександр 276 Кузьмич вступив до Свердловського університету на фізико-математичний факультет.

На початку навчання він захворів на туберкульоз і вимушений був пройти тривале лікування, тому закінчив університет лише у січні 1944 року. Працювати за фахом розпочав ще студентом у 1943—1944 роках лаборантом в евакуйованому до Свердловська Державному астрономічному інституті імені П. К. Штернберга у штаті Служби часу та на кафедрі астрономії свого ж університету, де після закінчення отримав посаду старшого лаборанта. 1945 р. вступив туди ж до аспірантури, але приступити до навчань не встиг, бо його керівник, професор Авенір Олександрович Яковкін, був переведений на роботу до Астрономічної обсерваторії Київського університету.

Талановитий юнак в наступному році був запрошений вчителем до Києва і зарахований у березні 1946 р. до аспірантури кафедри астрономії вже Київського університету, але переїхати зі Свердловська йому вдалося лише через півроку.

Таким чином, з серпня 1946 р. навчання, робота і все подальше життя Олександра Кузьмича Осипова відбувалися далеко від родини, в Києві. Тут він у 1948 р. після закінчення аспірантури почав працювати вченим секретарем університетської Астрономічної обсерваторії, обіймаючи цю посаду аж до 1957 року. Паралельно з великим обсягом адміністративної роботи він активно долучився до астрономічних спостережень.

Перш за все у сфері його наукових інтересів зі Свердловська були роботи, пов’язані з дослідженням особливостей руху і фігури Місяця. Під керівництвом А. О. Яковкіна в Київській обсерваторії за активної участі О. К. Осипова у 1948 р. були відновлені спостереження покрить зірок Місяцем, які були розпочаті тут ще у 1923 р. професором Сергієм Даниловичем Чорним.

Проводилась активна робота з організації таких спостережень на інших пунктах, бо спостереження цих явищ з різних точок земної поверхні дають можливість уточнювати одночасно декілька систем відліку. Для цього проводились розрахунки ефемерид для багатьох астрономічних обсерваторій та аматорських пунктів спостережень, збирались, систематизувались та оброблялись результати таких спостережень.

В подальшому з 1972 по 1989 рр. за редакцією О. К. Осипова щорічно видавалось Інформаційне повідомлення «Результати спостережень покрить зірок і планет Місяцем в Радянському Союзі». Олександр Кузьмич був організатором одних із перших у країні експедицій зі спостережень так званих дотичних покрить зірок Місяцем. Організовані ним групи спостерігачів багато разів виїжджали до невеликих смуг видимості цих рідкісних явищ, об’їздивши з переносними телескопами практично всю Україну, були також навіть у Білорусі. І найактивнішим спостерігачем завжди був Олександр Кузьмич, він же часто брав на себе і рекогносцировку місцевості, розстановку спостерігачів та службу часу. Йому належить відкриття декількох подвійних зірок під час спостережень покрить, зазначених у відповідних міжнародних базах даних.

У 1950—1956 рр. разом з декількома колегами Олександр Кузьмич провів тривалу серію фотографічних спостережень Місяця в різних фазах з використанням сконструйованої за ідеєю А. О. Яковкіна спеціальної рухомої фотографічної касети. Планував на основі отриманих матеріалів завершити дисертацію з визначення параметрів лібрації Місяця та побудови карти так званої крайової зони супутника Землі.

Але у травні 1957 року йому разом з колегою М. Я. Чернегою довелося різко змінити свої плани, їх терміново направили на навчання майбутніх керівників мережі новостворюваних станцій зі спостережень штучних небесних об’єктів, запуск першого з яких лише планувався. Навчання проходило під Алма-Атою в умовах суворої секретності. А вже в липні Олександр Кузьмич приступив до організації роботи такої станції в Києві.

На його плечі лягла вся робота з облаштунку майданчика спостережень, підготовки обладнання, інструкцій, налагодження систем оповіщення і зв’язку, розробки методів первинної обробки і контролю результатів спостережень. А головне — підготовки спостерігачів.

За час існування Станції 1957—1982 рр. роботи з щодобових багатогодинних візуальних і фотографічних спостережень штучних супутників Землі за ефемеридами Астроради АН СРСР виконували лише декілька співробітників обсерваторії на чолі з Олександром Кузьмичем та велике число студентів, просто киян аматорів, і навіть в окремі роки — школярів. Всіх їх, не фахівців, потрібно було навчити, довести їхні дії під час спостережень майже до автоматизму, забезпечити точність і злагодженість в умовах нічного часу. Тому О. К. Осипов брав на себе і викладацьку роботу, вчив новачків азів астрономії, прищеплював практичні навички, знайомив з новинками космонавтики.

А паралельно керував курсовими і дипломними роботами, заглиблювався зі студентами старшокурсниками в теоретичні питання руху небесних тіл по орбіті навколо Землі. Працюючи переважно з молоддю, багато часу приділяв також і певній виховній роботі. Під його керівництвом щороку відбувалися цікаві вечори спостерігачів, лекції відомих вчених, випускались інформаційні листки та гумористичні і сатиричні стінні газети.

З поступовим згортанням робіт візуально-оптичних спостережень супутників і закриттям станції, Олександр Кузьмич перейшов працювати в астрометричний відділ, деякий час керував госпдоговірною темою визначення поправок ефемеридного часу зі спостережень місячних покрить, організовував спостереження місячних затемнень, проходження Меркурія по диску Сонця, покриття зірок астероїдами.

Як один із найстарших співробітників обсерваторії, який пам’ятав практично всіх повоєнних колег, Олександр Кузьмич багато уваги приділяв дослідженню історії обсерваторії, опікувався її бібліотекою, проводив екскурсії, відповідав на листи аматорів, багато років готував матеріали для астрономічних календарів, писав популярні замітки у ЗМІ, виступав на радіо і телебаченні.

У 1995 році О. К. Осипов спільно з кількома колегами підготував одну із перших експозицій майбутнього Астрономічного музею Обсерваторії, зібравши значну колекцію матеріалів. Майже до останніх своїх днів, поки хвороба не завадила цьому, він продовжував працювати над поповненням музейної колекції. Для цього він листувався і зустрічався з рідними колишніх співробітників, співпрацював з архівами і бібліотеками, музеями інших університетів.

На початку наукової кар’єри в КАО разом з Олександром Кузьмичем Осиповим брала участь у спостереженнях і його дружина Віра Павлівна, випускниця Київського державного університету, але згодом вона перейшла на викладацьку роботу. Родина мешкала в одному з будинків обсерваторії, тут виросли їхні діти Микола і Марія, зростали онуки.

За свою сумлінну працю О. К. Осипов нагороджений багатьма медалями, почесними грамотами багатьох установ. 1997 року за цикл робіт «Геометричні та оптичні характеристики поверхні Місяця» О. К. Осипов разом з В. С. Кислюком та Ю. Г. Шкуратовим здобув премію ім. М. П. Барабашова Національної академії наук України.

15 грудня 2005 р. Міжнародний центр малих планет присвоїв астероїду № 14335, відкритому 3 вересня 1981 р. Н. С. Черних у Кримській астрофізичній обсерваторії, ім’я Алексосипов. А рішенням Комісії з номенклатури небесних тіл Міжнародної астрономічної спілки (МАС) малу планету 2005 RR22(152217), відкриту 10 вересня 2005 р. в обсерваторії Андрушівка Олегом Геращенком та Юрієм Іващенком, названо Akosipov на честь Олександра Кузьмича Осипова, який був протягом 43 років науковим співробітником Астрономічної обсерваторії Київського університету

Л. Казанцева ПАМ’ЯТНІ ЮВІЛЕЇ 2020 РОКУ В ІСТОРІЇ КИЇВСЬКОЇ УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ АСТРОНОМІЧНОЇ ОБСЕРВАТОРІЇ – Астрономічний календар. 2020 / ред. кол.: А.П. Відьмаченко (гол. ред.) та ін.; ГАО НАН України. — Київ : Академперіодика, 2019. –  С.274-282